1. Гострий дивертикуліт: найчастіше ускладнення (у ≈5 % хворих із дивертикульозом); розпочинається у поодинокому дивертикулі, швидко поширюється вздовж ободової кишки, досить часто — мікроперфорація із симптомами місцевого перитоніту. Розвивається лихоманка, при пальпації — пухлина, м'язове напруження живота. Лікування: хворих, загальний стан який є задовільним, зі слабко-вираженими симптомами та без ускладнень можна лікувати амбулаторно — антибіотик п/о впродовж 7–10 днів і часто впродовж перших декількох днів рідка або безшлакова дієта, контрольний огляд лікаря через 2–3 дні від початку лікування, а в подальшому щотижня до повного зникнення симптомів.
Госпіталізації потребують пацієнти з тяжким або ускладненим дивертикулітом, особи похилого віку з коморбідними захворюваннями, а також вагітні жінки. Лікування госпіталізованих хворих полягає у дотриманні суворої дієти (часто на початковому етапі з виключенням перорального харчування) з забезпеченням адекватної гідратації та парентеральним застосуванням анальгетиків. Зазвичай застосовують антибіотики парентерально (у деяких настановах не рекомендують рутинного застосування антибіотикотерапії у всіх госпіталізованих хворих із неускладненим дивертикулітом). Профілактика рецидивів: настанови AGA рекомендують, щоб після епізоду гострого неускладненого дивертикуліту дотримуватись дієти з високим вмістом клітковини, уникати вживання знеболюючих, натомість застосування месалазину, рифаксиміну та пробіотиків не рекомендується.
2. Перфорація у вільну черевну порожнину, внутрішньочеревний абсцес, кишкова непрохідність, нориці.
3. Кровотеча з дивертикулу: припиняється спонтанно у 80 % випадків. У разі масивної кровотечі → слід негайно її зупинити (ефективність ≈90 % ендоскопічними методами (термічними, обколюванням, за допомогою кліпс) або під час інтервенційної артеріографії (шляхом введення вазопресину). Стійка або рецидивуюча кровотеча → хірургічне лікування.
